«Те, що робить Штаб, комусь може здаватися незначним, але для багатьох батьків — це порятунок», — молодий тато з Луганська
Молоді батьки Дмитро і Ксенія виховують 10-місячного малюка. В умовах безгрошів’я їм складно забезпечувати повноцінне харчування для крихітки. Дитячий набір від Гуманітарного штабу Ріната Ахметова допоміг розв’язати цю проблему.
Розмова з Дмитром починається з обміну «військовими зведеннями». Нещасне місто Щастя вже кілька днів знову під інтенсивними обстрілами. «У нас поки все гаразд, — говорить Діма. — Обстріл десь на околиці. Тремтять вікна, і чути все добре. У нас поки все ціле».
Вони з дружиною Ксенією й сином Гордієм перебралися в батьківський дім ще влітку. До цього молодята жили в Луганську. Наступного дня після переїзду до Щастя постраждала їхня луганська квартира. У стіну багатоквартирного будинку влучив снаряд, який цілком зніс балкон і стіну спальні. Тільки щасливий випадок врятував молоду сім’ю від трагедії.
Останні півроку Діма шукає роботу в Щасті. Поки — безуспішно. У виснаженому постійними обстрілами місті життя ніби завмерло. Роботи та зарплат немає, перебої з продуктами й медикаментами. А ще постійна тривога за себе і близьких. У Луганську молодий тато працював формувальником 4-го розряду на Луганському ливарно-механічному заводі. Завод зруйнований, і, за словами Дмитра, про відновлення поки не йдеться.
Молода сім’я виживає тільки за рахунок допомоги батьків. Соціальних виплат на дитину вони не отримують. «Економити звикли, — говорить Діма. — Але синові необхідно спеціальне харчування та повноцінний розвиток. Ми з дружиною дуже вдячні Гуманітарному штабу за дитячий набір. Те, що ви робите, комусь може здатися незначним і не обов’язковим. Але для багатьох батьків — це важлива допомога, а іноді — і справжній порятунок. Соки, пюре — це те, що дуже потрібно Гордію. У нас не завжди була можливість купувати. А були такі дні, коли в магазинах не знайдеш продуктів першої необхідності».
Цього молодого тата, під час отримання набору, волонтери Штабу запам’ятали дуже добре. Він із гордістю розповідав про свою маленьку родину. Вони з дружиною щиро сподіваються й чекають миру в рідному місті, щоб повернутися до нормального життя й виховувати свого малюка.
