Розмова з експерткою Любов'ю Лоріашвілі - про відносини між опікунами та Гаррі Поттером з книг Джоан Роулінг

Програма «Рінат Ахметов ‒ Дітям. Сирітству ‒ ні!» продовжує спілкуватися з фахівцями соціальної сфери на різні теми щодо протидії сирітству.

Нам важливо, щоб наші користувачі не тільки були обізнані в соціальних питаннях (відновлення процесів опіки чи усиновлення), але й постійно вдосконалювали власні знання з психології та базових принципів успішного батьківства.

Цього разу вирішили поговорити з нашим провідним експертом - Любов'ю Лоріашвілі (фахівчинею і тренеркою Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді) щодо опікунства родичів на прикладі героїв книг Дж. Роулінг “Гаррі Поттер”.

- Любов Семенівно, торкнемося теми опікунства незвичним для порталу способом - через сучасну літературу. Візьмемо історію про Гаррі Поттера, де головний герой втратив біологічних батьків та потрапив до родини рідної тітки Петунії Дурсль, яка ненавиділа його. Саме тому він жив у коморі, носив старий одяг її рідного сина Дадлі...

- Це художній твір, і тут складно серйозно щось аналізувати. Мабуть автору потрібно було для розкриття персонажу ввести саме такий образ опікунів (антагоністів), аби краще розкрити здібності самого Гаррі Поттера. І тут питання, якби опікуни були не такі суворі та жорстокі, чи захотів би Гаррі їх залишити, чи став би героєм? Скоріш за все - ні.

- Мені здається, досить часто в літературі зустрічаються образи суворих чи злих опікунів-родичів....

- Ні. Насправді частіше зустрічається негативні образи мачухи, і це правда. Адже жінці емоційно складніше прийняти небіологічних дітей. Є море очікувань чи вимог до вітчимів. Ось про поганих вітчимів ми знаємо менше, ніж про поганих мачух. Єдиний виняток - випадки сексуального насильства. Частіше всього діти не знаходять спільну мову з мачухами.

- До речі, головний негатив проти Гаррі йшов саме від місіс Дурсль, яка була рідною сестрою мами Гаррі…

- Так, це давня історія заздрощів однієї сестри іншій, несприйняття іншого способу життя. До того ж як загинула мама Гаррі Поттера - темна історія, яку місіс Дурсль не може прийняти.

Взагалі, потреба родини Дурсль - бути батьками однієї дитини, віддавати лише йому одному все, не мати особливих проблем. Вони не хочуть мати нічого спільного з незвичним, темним та магічним. Давня історія - несприйняття рідної сестри, що не може не вплинути на відносини до її дитини. Звідти і розподіл - на власних і “чужих”.

У моєму досвіді були випадки, коли дитина має багато родичів та вони його не приймають до себе в родину. А чужі, некровні люди приймають цих дітей, наповнюють їх життя змістом та майбутнім.

- Приблизно так і сталося з Гаррі. Його родиною став Хогварц, вчителі та друзі, але зовсім не “кровні” родичі Дурслі...

- З Дурслями можна асоціювати інтернати, де дитина, не маючи власного “головного дорослого” змушена якось виживати. Але попри постійний негатив, Гаррі не став злим, а виріс доброю та сміливою людиною, здатною на великі вчинки. Це дійсно казка, література. У житті таких прикладів я майже не зустрічала.