ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ: допомога дітям раннього віку
Дитячі роки відіграють важливу роль у становленні особистості людини, її світосприйняття та характеру. Саме в перші три роки життя дитина вчитися тому, що буде використовувати протягом усього подальшого життя. Тому батькам необхідно створити сприятливі умови для зростання й розвитку свого малюка. Якщо в такому юному віці малюк пережив травматичну подію, то батьки мають приділити особливу увагу дитині, її психологічному стану.
Марина Сорокіна, координатор Психологічної служби Гуманітарного штабу Ріната Ахметова, розповіла про те, як батьки малюків до 3 років можуть вчасно побачити і розв’язати психологічні проблеми своїх дітей:
– Марино, порадьте, що робити батькам, якщо їхній малюк погано спить, не хоче йти в ліжечко, не хоче спати сам або прокидається серед ночі з криками?
– Причиною можуть бути дитячі страхи. Коли діти бояться, вони особливо потребують рідних і близьких людей. Для малюків батьки – символ і джерело безпеки. Якщо вас немає поруч, вони починають хвилюватися. Вони боятися засипати одні, особливо якщо раніше вам доводилося розлучатися на якийсь час, і їм було складно пережити цей період. Крім того, малюкам часто сниться те, що їх лякає, тому їм спочатку страшно йти в ліжечко.
Але всі ці «проблеми» діти створюють ненавмисно, тому будьте терплячі, поставтеся до ситуації з розумінням. Придумайте якийсь «ритуал» відходу до сну – розповідайте казки, співайте колискові, обговорюйте події за день. Подібні дії допоможуть малюку абстрагуватися від негативних думок, а їх регулярне повторення закріпить ефект. Не забудьте обійняти малюка й заспокоїти. Поясніть йому, що він у безпеці, й ні з вами, ні з ним нічого поганого не трапиться.
– Що робити, якщо дитині здається, що з її батьками може трапитися щось погане?
– Такий страх з’являється у дітей на тлі пережитої психологічної травми і є нормальною реакцією. Якщо дитина переживав травматичну подію далеко від рідних, то такий страх може бути сильнішим і виразнішим. Якщо батьки розгублені, самі перебувають у складному психологічному стані, дитина абсолютно втрачає точку опори.
Щоб допомогти малюкові, йому потрібно пояснити, що зараз усе гаразд і всі в безпеці. Дуже важливо забезпечити малюкові достатню кількість тактильного контакту. Дитину потрібно часто обіймати і гладити. Якщо ситуація все ще залишається небезпечною, поясніть малюкові, що саме ви робите, щоб із ним і вами нічого поганого не сталося. Переконайтеся, що в разі екстреної ситуації про вашу дитину буде кому подбати. Це допоможе вам знизити рівень власної тривоги.
Також вам допоможуть спільні заняття – позитивні й цікаві. Пограйте з дитиною або почитайте їй цікаву книгу. Придумайте казку, у якій герої впоралися з усіма труднощами. Опануйте прості дихальні техніки, які допоможуть розслабитися. Глибокий, плавний вдих через ніс, на кілька секунд затамувати віддих, потім плавний видих через губи, складені трубочкою (робити не більше трьох разів). В ігровій формі запропонуйте дитині по черзі напружувати й розслабляти різні частини тіла. Це допоможе позбутися накопиченої напруги.
– Якщо малюк не хоче грати й не проявляє жодних почуттів (ні радості, ні печалі), чи нормально це?
– Безумовно, це не є нормальним. Насамперед, варто обстежити дитину в лікаря. Якщо малюк здоровий, така поведінка може свідчити про стан дистресу в дитини. Їй потрібно достатнього багато уваги й турботи батьків. Насамперед постарайтеся стабілізувати власний стан. Діти дуже чутливі і, якщо батько не справляється із ситуацією, дитина занурюється в тотальний страх. Будьте поруч, обіймайте свого малюка, частіше беріть на руки. Покажіть, що ви про нього піклуєтеся. Розмовляйте з малюком, гуляйте. Обов’язково встановіть режим сну й харчування. Постарайтеся придумати спільне заняття, яке буде цікаве дитині. Допомогти дитині можуть прості заняття арт-терапією. Для найменших підійдуть пальчикові фарби, для старших діток гуаш, олівці або фломастери. Малювання допоможе малюкові виплеснути переживання і стабілізує психоемоційний стан.
– Як заспокоїти дитину, яка постійно плаче?
– Сльози в дитини – нормальний прояв. Якщо дитина плаче постійно, це тривожний сигнал. Ваше завдання з’ясувати причину. Якщо ви впевнені, що в малюка нічого не болить, плаксивість може бути пов’язана з тим, що малюк пережив травматичну подію. У такому віці, звичайний переїзд може бути досить стресогенним чинником для малюка. У жодному разі не сваріть малюка за те, що він плаче. Уникайте зневажливих фраз типу «Ти скиглій, плакса». У такому разі дитина відчує відкидання і її напруга тільки зросте. Не забороняйте дитині плакати і в жодному разі, не ігноруйте малюка, обійміть, візьміть на руки, погладьте по голові. Допоможіть малюкові висловити свої почуття, відображаючи почуття дитини «Тобі зараз сумно». Коли малюкові вдалося заспокоїтися, постарайтеся з’ясувати, що його турбує й засмучує. Але головне – будьте поруч. Зберігайте впевненість і спокій – і вони передадуться дитині. Грайте з малюком. Дуже добре, якщо у вас є фарби, глина або пластилін. Також діток дуже заспокоюють ігри з водою й піском.
