«Під час обстрілів під рукою тримаю ліки та ікону», — розповідь самотньої пенсіонерки з Лисичанська
Гуманітарний штаб Ріната Ахметова надав допомогу кардіологічними препаратами літній жінці з Луганської області, яка проходить лікування після кількох інсультів. Це дозволить підтримувати її стабільний стан найближчими місяцями.
«Я дуже рада, що не забуваєте й допомагаєте», — зі сльозами відповідає на дзвінок Віра Миколаївна. Самотня пенсіонерка завжди рада спілкуванню й гостям. Але з гостей тільки небайдужа сусідка та волонтери Гуманітарного штабу. Діти давно роз’їхалися, і живуть своїм життям, а жінка бореться зі своєю бідою сама. У 40 років вона перенесла перший інсульт, і була змушена залишити роботу.
Із віком у Віри Миколаївни почали посилюватися проблеми зі здоров’ям: підвищувався тиск, турбували болі в серці. Почався атеросклероз. Жінка перенесла ще два інсульти у 2000 і 2001 роках. Після останнього кризу паралізувало правий бік. Пенсіонерка розповідає, як складно було звикати до нового життя: «Лікарі, спасибі їм велике, знайшли мені інвалідний візок. Довго вчилася ним користуватися. Але людина до всього звикає. Тепер не уявляю, як би без нього обходилася».
Із початком бойових дій у Лисичанську, умови життя Віри Миколаївни стали нестерпними. Її будинок розташований на околиці. Із вікна жінка спостерігає пересування техніки, обстріли. Ховатися, каже, немає сенсу. Та й не до снаги — на інвалідному візку в підвал. «Коли стріляють, у мене під рукою ліки й ікона. От і весь порятунок», — каже пенсіонерка.
Пенсію жінка не отримує з літа. Жаліслива сусідка Ольга навідується до неї, і приносить продукти. Через обстріли та постійні переживання, у Віри Миколаївни почав сильно підніматися тиск. На нервовому ґрунті почала відмовляти робоча ліва рука.
Сусідка розповіла про самотню жінку волонтерам Гуманітарного штабу Ріната Ахметова. Вони доставили Вірі Миколаївні додому продукти й необхідні ліки. Ці медикаменти допоможуть підтримувати стабільний стан і тиск у нормі. Для жінки це життєво важливий чинник — серце й нервова система, в умовах війни, працюють на зношення. А фізичної та моральної підтримки в неї майже немає.
