Новий сплеск «груп смерті» в соцмережах: як уберегти дітей та підлітків?

Наприкінці літа в Україні правозахисники заговорили про новий сплеск масового розповсюдження так званих «груп смерті» – пабліків, де дітей та підлітків маніпуляціями примушують шкодити собі і навіть вчиняти самогубство.

Першими це зафіксували експерти Національній гарячій лінії для дітей та молоді (роботу “дитячої лінії” забезпечує Громадська організація «Ла Страда-Україна»). Вони отримали чисельну кількість дзвінків від дітей та підлітків і першими забили на сполох.

Що можуть зробити батьки, щоб уберегти дітей? Розповідають Альона Кривуляк, координаторка Національної гарячої лінії для дітей та молоді, і Марина Легенька, віце-президентка та юристка ГО «Ла Страда-Україна».

Історія питання:

Кілька років тому в країнах СНД, зокрема й в Україні, вже було подібне явище – масової популярності серед підлітків набули групи в соціальних мережах «Синій кит», «Тихий дом», «Разбуди меня в 4:20» та ін. Куратори цих груп залучали дітей у пабліки, маніпулювали і підбурювали займатися селфхармом – зазвичай вирізати на шкірі суїцидальну символіку, та послідовно доводили до самогубства (на жаль, деяка кількість таких випадків сталася).

-Де з'являються нові «групи смерті» та як їх розпізнати?

Альона Кривуляк: Під час минулого сплеску популярності «групи смерті» поширилися в російській соціальній мережі «ВКонтакте», яка була заборонена в Україні, а нині вже не є популярною серед українських тінейджерів та тінейджерок. Наразі такі пабліки створюються насамперед у соціальних мережах Телеграм та ТікТок. Інстаграм та Фейсбук більш пильно відстежують та оперативно блокують подібний контент. Тому створення таких пабліків у цих соціальних мережах має мінімальний ризик. «Групи смерті», які ширяться зараз, мають спільну назву.

Ми усвідомлено не називаємо її з міркувань безпеки, аби мимовільно не залучити нових учасників та учасниць. І закликаємо ЗМІ обережно комунікувати щодо цього питання, аби не зашкодити. Адже доступ до дорослого контенту мають і діти. Проте батькам, діти яких уже користуються інтернетом, важливо знати про це.

Марина Легенька: Звичайно, створення таких груп – незаконне. Адже контент у них щонайменше наносить шкоду психічному та психологічному стану дітей, а в найгіршому випадку йдеться про доведення до самогубства.

Хто керує «групами смерті»?

Альона Кривуляк: Уся комунікація в цих групах ведеться російською мовою. Раніше сплески їх поширення в Україні відбувалися в періоди активних фаз війни на Донбасі. російська агресія проти України має ознаки геноциду (зокрема, про це йшлося в нашій статті про сексуальні злочини російських окупантів). А діти – це найбільш цінна для України і, водночас, уразлива категорія. Ці групи були запущені масово приблизно в один час. І є підстави вважати, що одна з їхніх цілей – наносити шкоду саме українським дітям ще й таким шляхом: через заклики до суїциду майбутнього української нації. Марина Легенька: У таких групах є замовники і виконавці. Замовники зазвичай мають ідейні переконання щодо заподіяння шкоди дітям саме в Україні. А виконавці отримують гроші за залучення дітей та надання їм завдань.

Які діти в групі ризику?

Альона Кривуляк: Зазвичай, учасниками та учасницями небезпечних груп стають діти та підлітки, які не отримують підтримки та любові в родинах. Наприклад, якщо стосовно них вчиняють насильство чи дорослі не приділяють достатньо уваги. Або дитина чи підліток переживають інші скрутні ситуації – булінг, секстинг чи інші проблеми з однолітками.

Також у групі ризику – діти, які пережили травму. Це може бути сексуальне насильство чи травма внаслідок війни. Окремо варто відзначити, що часто до таких груп долучаються діти та підлітки, які потребують психологічної чи психіатричної допомоги, проте дорослі відмовляють їм у цьому.

Нам відомі щонайменше 20 випадків участі українських дітей у «групах смерті», більшість із них – це діти, які прямо постраждали від війни: проживали в зоні, де ведуться активні бойові дії, чи на тимчасово окупованих територіях, втратили рідних чи друзів/подруг через воєнні дії.

Проте насправді будь-яка дитина, яка має доступ до інтернету, може долучитися до такої групи. Важливо, що не всі діти одразу планують суїцид – спочатку ними може керувати цікавість або сумніви. Проте куратори та кураторки, через маніпуляції та погрози, можуть довести до такого рішення.

Які ознаки вказують на те, що дитина в «групі смерті»?

Альона Кривуляк: Здебільшого такі групи є відкритими – долучитися може, хто завгодно. Діти подають заявку на вступ у групу – і після ухвалення модератором чи модераторкою стають учасниками та учасницями таких груп.

Інформація про групи розповсюджується самими дітьми та підлітками, зокрема, «запросити в групу 10 друзів» може бути першим завданням. А також «вербувати» учасників та учасниць у групи куратори та кураторки можуть через інтернет – наприклад, писати коментарі під контентом, який виставляє дитина, чи в особисті повідомлення. Учасники та учасниці отримують завдання від кураторів та кураторок – наприклад, дитина має нанести собі порізи на тілі (слогани або символи), і надіслати фото для підтвердження.

Також куратори та кураторки можуть виманювати в дітей особисті дані, щоб використовувати для шантажу – кажуть, що в разі відмови виконувати завдання нашкодять родині, адже знають адресу.

Звичайно, це – маніпуляції! Проте, довірливі та вразливі діти можуть вірити в такі погрози і від відчаю шкодити собі. Через маніпуляції та залякування дітей послідовно схиляють до думки про те, що вони мають вчинити самогубство. Ознаками того, що дитина потрапила в «групу смерті», можуть бути сліди селфхарму (зазвичай порізи) на руках, ногах, інших частинах тіла.

Влітку слід звернути увагу, якщо діти носять закритий одяг попри спеку, і навіть лягають так спати, перебуваючи у відносно безпечному регіоні, де не ведуться бойові дії. Щодо поведінки, діти можуть ставати більш закритими, знервованими, сумними, уникати спілкування з батьками та однолітками.

Як вберегти дітей від участі в «групах смерті»?

Альона Кривуляк:

1. Не забирайте гаджети силою.

Це найгірше, що можуть зробити батьки – забрати гаджет. Це не тільки порушення особистих кордонів дитини, а і призводить до того, що дитина ще більше закривається в собі. Пам’ятайте, доступ до гаджетів все одно обмежити неможливо – можна взяти ноутбук, телефон друга або подруги чи купити собі недорогий телефон і сховати його.

Якщо дитина, за своєю ініціативою, хоче поговорити про «групи смерті» – не лякайтеся та не уникайте розмови. Поговоріть про це. Спитайте, якої думки дитина – чому такі групи створюються і чому вони шкодять? Дитина може і не знати про такі групи. У такому разі, комунікувати варто обережно – не треба одразу розповідати про те, як називаються такі пабліки та як їх знайти, щоб випадково не викликати інтерес.

Якщо дитина вже є учасником «групи смерті» – підтримайте та допоможіть. Не можна кричати, знецінювати, засуджувати, залякувати – це зробить тільки гірше і може навіть підштовхнути до суїциду. Натомість, намагайтеся обережно, через підтримку і любов, зрозуміти, чому взагалі у дитини виникла така ідея, аби вступити до «групи смерті» і як їй допомогти надалі.

Наприклад, нам відомий випадок, коли учасницею такої групи стала дівчинка, яка втратила батька-військового на війні, а з мамою в неї немає контакту. За її логікою, через суїцид вона може опинитися поряд із татом, адже тут втратила захист і безпеку. В такому випадку, ми працювали з розвінчуванням ідеї про те, що суїцид може стати виходом – адже «після життя» може не бути нічого. Натомість, шукали нові опори та людей, до яких можна звернутися за підтримкою. Якщо дитина в небезпеці – це може бути зокрема й Служба у справах дітей та сім'ї.

2. Спілкуйтеся з дітьми.

Так, під час повномасштабної війни, дорослим важко психологічно та економічно. Проте дітям – не легше. Вони потребують того, щоб батьки щодня проводили з ними час. Вечеряйте разом, гуляйте по парку з морозивом (якщо безпекова ситуація дозволяє), влаштовуйте посиденьки за чаєм перед сном, цікавтеся життям дитини, її проблемами та потребами. Говоріть про шкільне життя, кохання, домашніх улюбленців. Говоріть про що завгодно, але обов’язково – говоріть.

3. Говоріть про цінність життя.

Про те, що вберегти життя, особливо зараз, під час повномасштабної війни, – це найцінніше, що може зробити кожний українець та кожна українка.

Дитина має отримати найважливіше повідомлення: складнощі є і, на жаль, будуть завжди. Але у людини є така здатність – подолати будь-що, а у тебе є дорослі, на яких ти завжди можеш покластися. Жодна проблема не вартує твого безцінного життя.

4. Розповідайте про правила безпеки в соцмережах.

Особливо зараз, коли проти України ведеться інформаційна війна. Можна разом з дитиною пройти онлайн-курс із інформаційної гігієни – це додатково зблизить вас і допоможе поговорити на тему ризиків в інтернеті.

5. Звертайтеся за фаховою допомогою.

Можна зателефонувати на нашу Національну гарячу лінію для дітей та молоді (116-111)  цілодобово – не тільки дітям, а і батькам, які хочуть допомогти, але не знають, що саме зробити в певній ситуації. Також, у разі потреби, варто знайти психолога/психологиню, психотерапевта/психотерапевтку чи психіатра/психіаторку.

Ми часто чуємо від дітей, що батьки проти такого рішення, знецінюють дитячі проблеми або впевнені, що впораються самі. Повірте: навіть найкращі батьки не можуть вилікувати дитину, наприклад, від депресії, без медикаментів та психотерапії. Адже йдеться про зміни і на психологічному, і на фізичному рівні. Тому, в разі потреби, – організуйте фахову допомогу психологів/психологинь, психотерапевтів/психотерапевток та психіатрів/психіаторок.

А про міфи щодо каральної психіатрії варто забути – її давно не існує в Україні. І антидепресанти – це не страшно, коли вони дійсно показані та допомагають покращити стан дітей. Ця допомога конфіденційна, і не варто боятися осуду чи насмішок однолітків – діти зараз більш усвідомлено ставляться до психічного здоров’я, на відміну від більш старших поколінь.

6. Дбайте про власний психологічний стан.

Якщо ви відчуваєте, що вам бракує ресурсів для спілкування з дитиною або навіть помічаєте за собою спалахи агресії, – не нехтуйте можливістю допомогти собі, а відтак і дитині. Зверніться до психолога/психологині і вчіться керувати своїм емоційним станом.

Що робити дитині, коли друг або подруга стають учасниками «груп смерті»?

Лишатися поряд із другом чи подругою, адже почуття самотності може бути причиною, чому вони взагалі опинилися в цих групах. Також, якщо є довірливі стосунки зі своїми батьками, можна розповісти про це їм – і вони, як дорослі люди, знайдуть спосіб допомогти з проблемою.

Якщо в друга чи подруги є батьки, які адекватно відносяться до дитини – наприклад, не вчиняють насильство і загалом намагаються підтримувати, можна звернутися напряму до них. Розповісти, що ви знаєте про участь друга чи подруги в групі з небезпечним контентом, попросити звернути на це увагу та допомогти.

Як суспільство може завадити поширенню «груп смерті»?

Марина Легенька: Якщо ви зустрічаєте такий контент – на нього треба скаржитися (будь-яка соціальна мережа має таку функцію), і групи будуть блокувати. Розслідуванням діяльності таких груп та пов'язаних із нею злочинів займаються правоохоронні органи – Національна поліція України, зокрема – департамент Кіберполіції, а також Ювенальна поліція, адже йдеться про дітей.

Саме в такі установи слід повідомляти громадянам та громадянкам, якщо виявлено небезпечну групу – наприклад, за спеціальною формою на сайті Кіберполіції. Після повідомлення, ці установи мають проводити розслідування та блокувати групи зі шкідливим контентом. А якщо їхня діяльність уже призвела до спроби самогубства або факту самогубства – відбувається кримінальне переслідування осіб, які підбурювали дітей до вчинення самогубства (карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років, за статтею 120 Кримінального кодексу України).

Є приклади, коли особи, винні в доведенні до самогубства через групи в інтернеті, були покарані за законом. Проте наразі відомі випадки, коли такі особи перебувають за кордоном, у російській федерації – і притягти до відповідальності їх буде складніше.

Зазвичай у таких випадках розслідування відбувається у співпраці правоохоронних органів двох держав, що в стані війни неможливо.

Альона Кривуляк: Якщо ви працюєте в освітній, волонтерській чи громадській організації, дуже корисно проводити для батьків та дітей заходи щодо інформаційної гігієни. А загалом, найліпша профілактика – це формування довіри та теплих відносин із дітьми. Слів любові та підтримки не буває забагато – на жаль, зазвичай саме цього в житті дітей замало. Діти, які звертаються на Національну гарячу лінію для дітей та молоді, часто говорять про це.

Наприклад, одна дівчинка сказала, що вона пам'ятає точну дату, коли мама востаннє сказала їй «Я тебе люблю». Це було кілька років тому. Діти, які відчувають себе самотніми, вірогідніше долучаться до шкідливих груп, як в інтернеті, так і поза ним. Натомість, коли родина є острівцем безпеки – такі ризики все одно є, проте вони значно нижчі.

Текст: Катерина Маєвська