«Не можна було переривати хіміотерапію, навіть через війну. Спасибі Штабу за оплачений курс лікування», — донеччанка Світлана
|
|
Незважаючи на помітний прогрес у питаннях лікування ракових пухлин, який намітився в останні десятиліття, діагноз «рак» багато людей сприймають як вирок. Світлані, 47-річній мешканці Донецька, вердикт лікарів — рак шлунка — довелося почути 8 січня 2014 року в Донецькому протипухлинному центрі.
Ось уже 8 місяців Світлана, за підтримки чоловіка й сина, бореться за своє життя. Фахівцями протипухлинного центру було рекомендовано пройти курси хіміотерапії. Через хворобу жінці довелося полишити посаду начальника цеху будівельної компанії. Незабаром і чоловік втратив роботу.
Через військові дії в Донецьку у приватному секторі, де живе подружжя, через обстріли часто не було ні води, ні електрики. Під час обстрілу сім’я часто сиділа в підвалі. Крім цього, жінці довелося розлучитися із сином — молодого міліціонера відправили служити до Красноармійська.
До міста перестали завозити деякі життєво важливі медикаменти, а лікування переривати не можна було. Через занепокоєння і хвилювання, а також побічні дії хіміотерапії, у Світлани почалися проблеми із серцем.
|
До серпня жінка встигла пройти 8 курсів хіміотерапії, але динаміка залишалася негативною. Стан жінки був важким — метастази пішли в печінку. Після проходження лікарсько-трудової експертної комісії жінці дали II групу інвалідності. «Ми живемо у приватному будинку, свого городу немає, кілька яблунь, черешня й виноград, якісь припаси й консервація в підвалі — все, на що ми можемо розраховувати, — розповідає жінка. — Але ліки купувати немає за що, а мені життєво важливо кожні 21 день проходити курс лікування». У такій ситуації Світлана звернулася по допомогу до Гуманітарного штабу при фонді Ріната Ахметова, який оплатив один курс хіміотерапії й забезпечив жінку-інваліда продуктами. «Ми дуже сподіваємося, що лікування дасть позитивний результат, — каже Світлана. — Спасибі Рінату Леонідовичу, що подарував нам надію». |
