Хто займається пошуком дітей під час війни? Уповноважений з прав дитини - спеціально для "Сирітству - ні" (3 частина)

Фонд Ріната Ахметова з 2008 року займається популяризацією сімейних форм виховання та протидією сирітству. Але з 24 лютого 2022 року, з часу вторгнення РФ на територію нашої держави, з’явилися нові виклики, до яких треба пристосовуватися, аби навчитися жити в нових, досить складних реаліях.

Саме тому програма «Рінат Ахметов – Дітям. Сирітству – ні!» запускає серію інформаційних інтерв’ю з ключовими фахівцями, на плечі яких покладений важкий вантаж допомоги дітям – як біологічним, так і прийомним – під час війни.

Продовжуємо розмову з Дар’єю Герасимчук, Радником-уповноваженим Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації.

Якщо загубилася/знайшлася дитина, не треба одразу ж звітувати у соцмережах

- Дар’я, дякуємо за можливість поспілкуватися попри ваш щільний графік у режимі 24/7. Війна «диктує» нові, під час просто дикі виклики, з якими ви, ваші колеги стикаєтеся та які вирішуєте щодня. Почнемо з найболючіших питань – пошуку зниклих дітей або дій у випадку, коли знайдена дитина без дорослих. Як це відбувається, і чим можуть допомогти громадські організації?

- Так, дякую. На сьогоднішній момент пошуком дітей, як і вирішенням питань щодо знайдених дітей в Україні займається Національна поліція. З боку громадських організацій зараз дуже важлива популяризація дій у випадках, якщо ви побачили самотню дитину.

На сьогоднішніця робота ускладнена тим, що люди, в першу чергу, звертаються до соціальних мереж, а не подають заяву до Національної поліції. Саме тому вимушені моніторити соціальні мережі, виявляти такі історії і лише потім займатися пошуком. Правильний алгоритм наступний, і його треба постійно поширювати!

Далі, Нацполіція буде опрацьовувати пошуки необхідного тимчасового розміщення дитини через службу у справах дітей і, власне, пошуки рідних цієї дитини.

- Зрозуміло. Дар’я, підкажіть, усіма даними володіє виключно Нацполіція, чи є ще інший координаційний осередок?

- З 17 березня 2022 року створений та працює Координаційний штаб з питань захисту прав дітей під час воєнних дій. Разом із Міністром соціальної політики Мариною Лазебною ми координуємо роботу цього штабу. Туди входять всі відомства та міністерства, які займаються дітьми або дотичні до тих дій, які мають вчинятися стосовно дітей. Під час засідання координаційного штабу ми заслуховуємо звіти від різних відомств.

Нещодавно отримали свіжу цифру: Національна поліція відзвітувала про отримання 500 звернень про пошук 562 дітей (у деяких випадках шукають декілька братиків та сестричок). Наразі, знайдені 516 дітей, в розшуку чи в роботі залишаються 46 дітей.

Цифри, звичайно, постійно варіюються, і на час виходу інтерв’ю вони можуть змінитися. Але тут головне: Національна поліція добре відпрацьовує механізм пошуку дітей, але від громадян треба головне – фіксація звернення.

- Знаємо, що наразі люди звертаються на різні гарячі лінії, у телеграм-канали…

- Так, звісно, їх дуже багато! На моїй сторінці в соціальній мережі ФБ-сторінка Дар'ї Герасимчук  закріплений довідник, розроблений з моїми колегами, по різним напрямкам: освіта, пошук, психологічна допомога тощо.

Довідник гарячих ліній, корисних у часи війни

У цьому довіднику зібрані номери гарячих ліній, всі алгоритми дій у разі знайдення дитини чи подачі її у розшук, до кого звертатися та необхідні номери телефонів. Взагалі, там багато корисних телефонів, які можуть знадобитися у ці важкі часи.

Громадський сектор, у даному питанні, може активно сприяти поширенню цієї інформації. Узагалі, українські громадяни проявляють зараз свої найкращі риси! Ми зараз дуже згуртовані, ми дуже сильні. Але багато людей, побачивши сотні дітей, яких ми переміщаємо в безпечні місця з небезпечних територій, починають писати про цих дітей в соцмережах. На жаль, на багатьох людей спрацьовують маніпуляції, запущені дезінформаторами.

- Так, соцмережі в один момент заполонили якісь об’яви про дитбудинки, які евакуювали з Маріуполя, Харкова, Чернігова, Сум, і треба «швиденько забрати дітей, бо вони осиротіли»…

- Звичайно, це неправдива інформація. Насправді, ці діти мали статус дитини-сироти або дитини, яка позбавлена батьківського піклування, ще до початку військових дій, або не мають цього статусу і можуть бути взяті лише до тимчасових форм. Дезінформатори, мабуть, вирішили не звертати на це увагу, а люди через свою щирість почали масово писати де тільки можна про свої бажання усиновити цих дітей.

Тому, зараз дуже важливо, громадському сектору, поширювати правдиву інформацію. Нагадувати, що таке усиновлення, опіка, тимчасове влаштування; чому зараз неможливо спростити процедуру усиновлення тощо. Важливо дати відсіч дезінформаторам, та проводити постійну роз’яснювальну роботу щодо влаштування дітей-сиріт.

«Ми знаємо прізвища кожної депортованої дитини і обов’язково будемо їх повертати, зараз відпрацьовується механізм»

- Дар’я, деякі наші ДБСТ, через активні бойові дії в Луганській та Донецькій областях, самі або примусово перемістилися на тимчасово окуповані території, такі як Луганськ. Маємо дані, що вони навіть подали документи в місцеві служби для реєстрації на цій території. Хвилює наступне питання – чи можна потім їх повернути на територію України?

- Ситуація, звичайно, дуже складна. Ми знаємо цифру таких переміщень. Напевно, ви також її знаєте. Близько 130 000 дітей були незаконно або примусово депортовані на територію російської федерації або примусово переміщені до тимчасово окупованих територій так званих ЛНР та ДНР. Ця інформація є публічною, яку озвучує пані Москалькова, омбудсмен з прав людини рф, і на основі цих заяв, дану цифру озвучує пані Денисова, Українська омбудсмен.

- Люди вважають, що 130 000 дітей - це сироти, статусні діти, але ж в нас «статусних» дітей лише 17 тисяч усього по Україні. Але цифра вражає!

- Так, цифра приголомшила багатьох людей. Деякі почали нагнітати закликами якось вирішувати цю ситуацію. І це не відповідає дійсності. Власне, як і ваші слова про 17 000 дітей-сиріт, які не зовсім корректні. Бо, 17 тисяч - це діти, які підлягають усиновленню. Загальна ж кількість дітей – сиріт в Україні – понад 68 тисяч дітей, але десь 92 відсотка з них влаштовані в сімейних формах виховання. Що не змінює того, що кількість депортованих дітей в цілому вражаюча.

Але переважна більшість серед цих 130 000 дітей – це діти, які мають батьків або родичів, з якими вони були разом примусово депортовані або переміщені. Для таких сімей існує інша процедура повернення чи відслідковування, але такі діти з дорослими, які мали можливість приймати рішення відповідно умов, які склалися навколо них, щоб рятувати свої життя.

Крім того, у нас є певний список дітей, які потрапили під примусову депортацію або переміщення, або разом зі своїми опікунами, або переміщені без дорослих (умовно – викрадені). Тобто, ми маємо список з їх прізвищами та іменами. Знаємо їхнє теперішнє місцезнаходження; наразі, розробляємо алгоритм дій щодо повернення таких дітей та сімей.

«Один з мотиваторів - уламок снаряду на моєму столі, який мені подарувала дівчинка з Бородянки»

- На завершення, хочеться спитати - де Ви берете ресурс, сили продовжувати свою діяльність, в такій досить важкій емоційній атмосфері війни?

- По-перше, я не сама, і розумію, що працюю в команді. З 17 березня 2022 року була офіційно створена команда Координаційного штабу, але ми всі працювали з першого дня війни. Ще не маючи певних повноважень, ми збиралися, обговорювали нагальні питання, евакуацію чи переміщення закладів або осіб. Ми працювали з прикордонними службами, навчали їх, які документи потрібно перевіряти при перетині кордону осіб з неповнолітніми. Працювали з міграційною поліцією, національною поліцією. Разом с МЗС України розробляли схему консульського обліку таких осіб.

Потім, 17 березня 2022 року, Координаційний штаб був офіційно затверджений. Щодня, на таких зустрічах, я розумію, що я не одна, а працюю з величезною кількістю професіоналів, які так само, в режимі 24/7, виконують свою роботу, долають нові виклики.

Всі ми певним чином намагаємося балансувати між тим, що поруч може плакати дитина, гавкати собака, ревіти повітряна тривога і тривати робота. Зараз усі працюють в такому режимі.

По-друге, мій ресурс - це моя родина. Мій чоловік служить в ЗСУ вже понад 14 років. І тому я розумію, що те що я зараз роблю – це мій фронт, а мій чоловік обороняє військовий фронт. І здатися чи сказати, що не маю сил – я не можу, зараз не маю права це робити. На нас велика відповідальність за дітей, а діти – це наше майбутнє! І ці діти мають повернутися додому.

По-третє, - це історії людей, які ми чуємо зараз. На столі біля мене лежить уламок снаряду, який влучив в одну із домівок Бородянки. Мені подарувала його дівчинка, мешканка цього будинку, під час мого візиту.

Я відвідувала понівечені містечка Київщини - Бородянку, Бучу, Ворзель, Макарів, Іванків…. Бачила власними очима розстріляні будинки, автівки; я говорила з людьми, я все це бачила. Саме цей уламок мені подарувала дівчинка 4-х років, яка мешкає з родиною в Бородянці.

Її ім’я дуже символічне, як на мене - Вікторія, «перемога». Коли ми познайомилися, я подарувала їй іграшку - білу собачку. Через деякий час Вікторія підбігла до мене зі словами: «Тьотя, в мене для тебе є гарний подарунок! Є гарний камінчик». Згодом я зрозуміла, що той «гарний камінчик», насправді – уламок снаряду, який влучив у їх будинок.

Якщо у когось ці історії викликають сльози та розпач, у мене вони викликають величезний гнів і ще більше бажання зробити так, щоб діти були в безпеці. Мабуть, саме це додає мені сил і ресурсу. Завдяки цій злості виконувати свою роботу ще краще, ще більше. Вчуся шукати, розробляти ці алгоритми, розуміти помилки, вирішувати питання і так далі.

- Дякуємо вам за ґрунтовні відповіді на складні запитання, сподіваємося, зустрінемося через деякий час для обговорення наступного кола питань, яких безліч!

- Я дуже підтримую продовження діалогу. Вважаю, що люди повинні отримувати достовірну інформацію максимально широко; на жаль, інакшої можливості, як поширювати інформацію шляхом публікації інтерв’ю та участі у телемарафонах, наразі немає.

Насправді, нам дійсно є про що розповідати. Саме зараз ми готуємо впровадження процесу усиновлення через портал «Дія», також готуємо спрощені процедури та механізми, повинні бути зміни у законодавстві, яке регулює питання усиновлення. Відбувається створення Державної служби у справах дітей.

Тобто, відбуваються різноманітні процеси, про які можна та потрібно розповідати і в одну розмову все не вмістити. Щодня ми отримуємо нові виклики, з якими маємо боротися!