Донбас і Мирні. БЛОГ Наталії Ємченко, члена наглядової ради Фонду Ріната Ахметова

Раз на рік найбільша європейська організація філантропів – Європейський центр фондів (EFC) збирає своїх членів. Раз на рік вибирається головна тема. Як заведено, головний виклик для європейської (та не тільки) філантропії. Головна точка болю. Те, що має бути у фокусі. І три дні сотні представників благодійного сектора та НКО в дискусіях шукають рішення.

Цьогоріч на конференції, яка пройшла в Брюсселі, такою темою стало скорочення простору для інститутів громадянського суспільства та роль культури в розвитку суспільства й розв’язанні гуманітарних проблем. Вперше на моїй пам’яті представники фондів, донорських організацій, волонтерських об’єднань обговорювали не питання фандрайзингу, не окремі гуманітарні проблеми, а культуру. Культуру як безпечний простір для діалогу, для об’єднання, для пошуку розв’язання найскладніших задач. Культуру як інструмент. Культуру як загальне місце, як універсальну мову. Культуру як ядро, як базис, як потрібну, нехай і недостатню умову для успіху громадянського суспільства.

Culture matters – культура має значення. Так сформульований девіз з’їзду. Culture matters – один із головних ще невивчених законів XXI століття. Заповідь. Максима.

Я вірю в те, що культура – універсальна твірна зброя. Я вірю в те, що сила цієї зброї майже безмежна. Я вірю в те, що для України та її успішного майбутнього питання культури не просто актуальне, воно критичне. Культури діалогу, культури компромісу, культури громадянськості, культури міст і культури містян. Культури об’єднання. Культури росту (так, ріст – один із культурних феноменів).

Культура – як об’єднання людей. Стовідсоткове влучання з посиланням для нас, народу, який переживає четвертий рік війни та шукає відповідь на питання: на чому будувати спільне майбутнє?

Фонд Ріната Ахметова з перших днів бойових дій надає допомогу мирному населенню Донбасу, де, за даними ООН, постраждалих унаслідок збройного конфлікту приблизно 4,5 мільйона осіб. До березня 2017 року – з обох боків лінії зіткнення.

Всі, з ким ми зустрілися й кому допомогли за ці роки, люди різні. Кожен важливий для нас однаково. Вони не суха статистика. Це понад 1 000 000 осіб. У кожного своя історія, своє свідчення неоголошеної війни. Єдиний шлях зберегти, пронести через час їхню пам’ять, їхній досвід – шлях роботи в полі культури. Література, фотографія, кінематограф, art, театр, музика.

Через чотири роки війни, чотири роки роботи Гуманітарного штабу Ахметова на Донбасі, через мільйон історій Мирних на цій війні ми точно знаємо: ці історії мають бути проговорені, почуті, збережені, прожиті, зрозумілі. Розказані. А краще показані. Нерозуміння між людьми ще ж і від того, що одному боляче говорити, а іншому нестерпно слухати.

Так у нас у Фонді Ахметова народилася ідея проекту «Донбас і Мирні». Проект спресований у фотокнигу «Донбас і Мирні». 11 історій різних Мирних воєнного Донбасу.

І ця книга не реквієм, а гімн, ода. Ода до життя, до радості, до надії. Фонд Ріната Ахметова презентував її навесні й зараз привіз на конференцію Європейського центру фондів і представив на панелі «Значення культури: громадянське суспільство та демократичний діалог у Центральній і Східній Європі».

І раптом виявилося, що про нашу війну в Європі мало що знають. І раптом виявилося, що саме книга дітей і людей похилого віку війни – це найкращий спосіб розповісти про жахіття війни та про надію на мир. І раптом виявилося, що історії Мирних Донбасу такі чіткі, що не потрібно багато додаткових офіційних слів. І раптом виявилося, що дійсно Culture matters. Що Culture works. Що Culture wins.

«Донбас і Мирні». Бачити. Знати. Допомагати. Зараз так.