«Бачу рідний дім лише у снах»: історія Оксани з Донеччини увійшла до Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова

Оксана з Покровська, що на Донеччині, двічі намагалася виїхати з прифронтового міста. Перший раз – у березні 2022 року. Тоді жахливі обстріли дуже сильно позначилися на психоемоційному стані жінки та її родини. Від стресу у Оксани постійно тремтіли руки, а страх за близьких заважав нормально жити. Свою історію жінка довірила Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Через три місяці, коли фронт стабілізувався, Оксана з родиною повернулася у рідний Покровськ. Сім’я звикла жити під ракетними обстрілами, а жінка вірила, що війна не зачепить їхнє місто, попри тривожні новини. Утім, влітку 2024 року, родина виїхала остаточно. Останньою краплею для них став вибух, від якого знесло дах в сусідній багатоповерхівці, а ворожа ракета впала в ставок неподалік їхнього дому.

«Тоді вже стало зрозуміло, що залишатися там смертельно небезпечно насамперед для моїх малолітніх дітей, у мене дві донечки 10 та 13 років. Вони дуже боялися “прильотів” та дронів. Не вагаючись, ми переїхали до Дніпра, перевезли батьків, бізнес. Життя – важливіше», — розказує жінка.

Найважче Оксані тепер усвідомити, що вона тепер змушена жити лише спогадами про колишнє мирне життя. Будинок, у якому вона росла та зробила перші кроки, вщент зруйновано внаслідок ворожих обстрілів.

«Це село Лисівка. Там взагалі села вже немає. Знищено все – до фундаменту. Багато людей загинуло, багато з них навіть не поховали, бо кладовища зруйновані. Батьківська хата, якої вже немає, мені тепер тільки сниться», — зі сльозами на очах каже жінка.

Дивіться історію Оксани https://bit.ly/41vXMxg

Колекція Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова налічує понад 130 тисяч історій про війну. Це найбільша у світі колекція історій мирних людей, які постраждали від війни росії проти України.